Notice: Undefined index: big in /profiles/n/no/nos/nosovka/nosovka.com.ua/system/controllers/opengraph/hooks/content_before_item.php on line 43
Знову туманить очі

Знову туманить очі

Знову туманить очі

Знову туманить очі
Поїздка в село була,
Дитинства там дні і ночі,
Об'їздила, обійняла.

Життя на селі ледь жевріє,
Старенькі люди живуть
Ставок обваливсь і міліє
Та велети – верби ростуть

Село степове, невеличке,
Колись вирувало, гуло,
Там діток по троє, по четверо,
У кожній родині росло.

Ось-ось закінчилась війна,
Прогалин не може терпіти земля,
Діток народила, щоб довго жили,
За тих, що мільйонами в неї лягли.

Там землі такі родючі,
Корінням доверху посадиш-зросте,
Жили і трудилися люди співучі,
Дитинство моє золоте.

Жита колосились, половіли пшениці,
Цукровий буряк славив край,
В колодязях з трунком водиці,
В долинах — ромашковий рай.


Водою промочена хліба скибина,
Притрушена цукром — куди там тортам,
Буряк в пирогах, капуста, калина,
Найкраща пожива маленьким ротам.

Ще з снігом ранками в весняній імлі,
Водили танок — хоровод журавлі,
На колесі гордий лелека стояв,
Від граду в час зливи пташат захищав.

Чекали на маму з роботи до ночі,
В синочків і доньок злипалися очі,
А мамі ще стільки потрібно зробити –
Корову здоїти, вечерю зварити,
маленьким бешкетникам ніжки помити.

Цукерок хотілось – так де ж їх узяти,
Приходилось в курки яєчка викрадати,
Так прямо з гніздечка, й бігом в магазин,
Там стільки солодких принад і причин.

Бряжчать капіталом копійки в кишені,
Липучі подушечки тануть у жмені.
А може ще й бублик, а може халви,
Дитячі здобутки на більше не тягли.

Копієчок п'ять на кіно ще давали,
А двадцять — не знайдеш, не кожний їх мав,
Грошима в колгоспі трудодні рахували,
Хліб, гичку й солому селянин заробляв.

Навічно в колгоспах людей закріпляли,
Неволя і бідність в селі панували,
як вчитися будеш – то ж паспорт дадуть,
Як ні- то ж батьками проторений путь

Натруджене, зморене, село засинало,
Далеко за північ гармошка лунала,
Гуляла до ранку лиш юність крилата,
Кохання і танці, співали дівчата.

Летіли роки і змінялись роками,
В селі проживають чужі лиш мами,
Своїх вже давненько немає на цім світі,
Зістарились вже і знітились їх діти.

Роз'їхались діти, розбіглись світами,
Один раз на рік лиш вертають додому,
Прибрати могили і батька, і мами,
На цвинтарі свічку поставить сільському.

Селом не басить уже голос гармошки,
Руїни лежать замість хати Явдошки,
Вона не одна, таких пусток багато,
І співу не чути, ні в будні, ні в свята.

Вмирає і гине українське село,
Кленами, бур'янами все заросло,
Український Мойсей, ти родивсь, ти зростаєш?
На тебе село українське чекає…

Грудень 2015р Г.Д.Бондаренко.

Тип статьи:
Авторская

Горячие новости в сети

1461
Загрузка...

Нет мнений

Гость